Форма входа
Читем онлайн Альфонс Цiттербаке (на украинском языке) - Герхард Гольц-Баумерт
Шрифт:
-
+
Интервал:
-
+
Закладка:
Сделать
Отаке написала Зiгрiд. Той допис читала вся школа. Я розповiв про все татовi. Вiн каже, що то критика. Критика, мовляв, гарна рiч, а самокритика ще краща. Але я iншої думки. Хiба у всьому винен тiльки я? Винна валiза, а напхала її так мама. Тато каже, щоб у наступний похiд я не брав стiльки речей. Про це вiн поговорить iз мамою. Ту Зiгрiд я теж критикую, -- бiльше не розмовляю з нею. А всi на мене сердяться. Хiба це справедливо?
Як я проводив домашнiй телефон
Якось Бруно спала думка, що ми з ним могли б частiше радитись, наприклад, коли виконуємо домашнi завдання. Якби був телефон, то можна було б подзвонити i запитати, як розв'язати задачу з арифметики. Ми могли б також передавати один одному таємнi телеграми. "Будь ласка, привiтай тьотю Емiлiю" могло б означати: приходь о третiй до грота в парку. Чи щось подiбне. Така iдея спала на думку Бруно тому, що нашi будинки поруч. Вона менi теж сподобалася.
-- А де ж ми вiзьмемо телефон? Пошта, напевно, нам його не поставить.
-- Навпаки, вона й знатиме про це. Зробимо потай. Це ж чудово!
-- А коли буде проводити не пошта, то де ми вiзьмемо телефонний апарат?
Бруно розповiв менi про мотузяний телефон. Це робиться так: до обох кiнцiв довгого шматка шпагату прикрiплюють по кришечцi вiд коробки з-пiд вакси або чогось iншого. Над кришечками натягують пергаментний папiр.
Все це ми проробляємо. Бруно iде в один куток кiмнати, я -- в iнший. Кришечку тримаю бiля вуха.
-- Нiчого не чути, -- кажу я.
-- Зараз буду шкрябати.
Бруно шкрябає по паперовi. Справдi, в коробочцi шарудить. Чути досить чiтко. Потiм шкрябаю я. Бруно теж чує. Тепер Бруно притуляє свою кришечку до рота i щось говорить. Спочатку я не розумiю нiчого. Та коли вiн починає говорити голоснiше, чути добре:
-- Чудовий телефон, правда ж, Цiттербаке?
-- Так! -- кричу я.
Бруно теж зрозумiв. Це ж так просто! Папiр, шпагат, коробочка з-пiд вакси -- i телефон готовий.
-- Протягнемо шпагат вiд квартири до квартири i тодi зможемо розмовляти, коли захочемо. Пошкрябав, i другий бере коробочку.
Ми вийшли у двiр. Нашi будинки стоять зовсiм поруч. Бруно живе на першому поверсi, я -- поверхом вище.
-- А тепер давай протягнемо шпагат через двiр вiд квартири до квартири, -- запропонував Бруно.
Спочатку ми позв'язували шматки шпагату, щоб вистачило вiд будинку до будинку. Вийшло багато вузлiв, i я побоювався, що буде погано чути. Почали з моєї кiмнати.
-- Треба просвердлити у вiкнi дiрку, -- сказав Бруно.
Менi не хотiлося цього робити, i я запропонував:
-- Можна причепити телефон до вiкна знадвору. Коли ти подзвониш, я вiдчиню вiкно, i будемо говорити.
-- А якщо я подзвоню вночi? Тодi ти не почуєш i не вiдчиниш вiкна.
-- А чому це вночi? -- здивувався я.
-- Ну, коли влiзе злодiй або так просто...
Це мене переконало, i ми стали свердлити дiрку. На жаль, ми зламали татiв свердел, та хоч те добре, що зламався вiн у ту мить, коли робота була майже закiнчена.
Приладнавши телефон у мене, ми заховали його пiд лiжком, а другий кiнець шпагату опустили надвiр. Тепер треба протягти його в кiмнату Бруно.
-- Проведемо над цим деревом, -- дiловито сказав Бруно. -- Вилазь на дерево, мiцно прив'яжи проводку до гiлки, а далi потягнемо в нашу квартиру.
-- Гаразд, -- погодився я, хоч i не дуже менi хотiлося вилазити на дерево. Адже у мене легко наморочиться голова, i до того ж, це дерево -- не просто дерево, а слива панi Матнер.
Водночас менi так хотiлося мати таємний телефон! Тримаючи кiнець шпагату в зубах, я видерся на сливу й мiцно прив'язав його до гiлки. Знову Бруно допомагав менi порадами.
-- Здається, нiби справдi натягнуто телефонну проводку. Тепер треба тiльки слiдкувати, щоб нiхто не вiшав на неї бiлизни.
Раптом до моїх вух долинув крик панi Матнер.
-- А побий його лиха година! Цiттербаке на моїй сливi!
Я не встиг злiзти, а Бруно накивав п'ятами.
-- Менi зовсiм непотрiбнi вашi сливи, -- сказав я i залився рум'янцем.
Панi Матнер тiльки зловтiшно засмiялась:
-- А чого ж ти на сливi? Не вигадуй казочок. А сливи ж iще зеленi!
-- Та не треба менi ваших слив! Мама щойно купила в магазинi п'ять фунтiв!
-- А що ж ти тодi робиш на моєму деревi, га? -- запитала панi Матнер.
Мама радить завжди бути чесним, i я вирiшив признатись :
-- Я проводжу телефон.
Але це не заспокоїло панi Матнер. Навпаки, вона ще дужче розсердилася.
-- Телефон? -- перепитала вона. -- Не забивай менi баки своїми вигадками! Ти що, глузуєш надi мною?
В будинку стали вiдчинятися вiкна.
-- Еге ж, Цiттербаке на сливi. А в мене обiрвали агрус, -- почувся чийсь голос.
Менi хотiлося негайно обернутися в той бiк i сказати, що я взагалi не їм агрусу, а тим бiльше у своєму дворi. Обертаючись, я спiткнувся i впав додолу. Прямо пiд ноги панi Матнер. Я скочив на ноги i кинувся навтiкача. Ще почув, як панi Матнер гукнула менi вслiд:
-- Ось я розповiм твоїй матерi.
У дверях мого будинку я зустрiв Бруно.
-- Утiк, Цiттербаке?
Ох, який я був сердитий!
-- Та втiк, але ж тепер усi думатимуть, що я крав сливи. I що, як про це довiдається мама?
Та Бруно думав тiльки про телефон.
-- Проводити низом не годиться, треба спробувати горою.
-- По зовнiшнiй стiнi будинку? Дерись туди сам!
-- Навiщо дертися? Проводитимемо вiд квартири до квартири.
-- А хто нам дозволить ходити по квартирах, i що ми казатимемо людям?
-- Це я сам владнаю.
I Бруно таки все владнав.
-- У школi нам дали завдання обмiряти зовнiшню стiну будинку, -сказав вiн пановi Гонфенгайту, який живе над нами.
Той буркнув:
-- Новомоднi витiвки.
Але зайти дозволив. З вiкна пана Гопфенгайта Бруно опустив шпагат униз. Коли надворi знову все стихло, я прив'язав кiнець проводки до свого вiкна. Потiм треба було тягти проводку до сiнешнього вiкна, далi до Мiхалакiв, тодi до Штенiв i, нарештi, вниз до вiкна Бруно. Це не так просто -- передати провiд од вiкна пана Гопфенгайта до сiнешнього вiкна. Бруно знову знайшов вихiд iз становища. Менi довелося розшукати камiнця i прив'язати його до кiнця шнура.
-- Розгойдай камiнця так, щоб вiн долетiв до сiнешнього вiкна, а там я вхоплю його i прив'яжу проводку, -- сказав вiн.
Бруно висунув свою круглу голову з сiнешнього вiкна i гукнув:
-- Розгойдуй!
Я почав гойдати. Тiльки-но я добре розгойдав камiнця, коли це розчинилося вiкно панi Матнер. Вона, певно, помiтила камiнця, що саме пролiтав повз її вiкно, i спробувала його схопити. Угледiвши мене, вона крикнула:
-- Та хай його поб'є лиха година, цього Цiттербаке! Спершу вилiз на мою сливу, а тепер хоче побити менi вiкна!
Пан Мiхалак теж виглянув iз вiкна. Вiн уже почув од Бруно про обмiрювання будинку, i тому сказав панi Матнер:
-- Не чiпайте хлопцiв! Вони працюють для науки.
Панi Матнер сказала, що ми плетемо небилицi, а наша наука -- це те саме, що й краденi сливи. Ще й порадила пановi Мiхалаку займатися його власними справами.
Камiнець усе ще розгойдувався, i панi Матнер знову мало не спiймала його.
Я так розхвилювався, що випустив з рук шпагат. Камiнець ударив по сливi так, що зеленi сливи посипалися градом.
В цей день ми не встигли провести телефон, бо весь будинок тiльки й говорив, що про нас. Через цей телефон у мене була ще й не зовсiм приємна розмова з мамою.
Наступного дня у нас вийшло. Ми провели проводку до вiкна Штенiв, а тодi вниз до вiкна Бруно.
-- От i все, Цiттербаке, -- сказав Бруно.
-- Так, все готово, -- сказав я.
-- Все гаразд, -- сказав Бруно (звiсно, у нього не було прикрощiв, вiн полишив їх менi). -- Все гаразд, Альфi. Отепер ми як слiд поговоримо по телефону.
I ми розiйшлися по своїх кiмнатах. Я взяв кришечку i притулив до вуха, але нiчого не було чути. Прочекав двi години, а тодi пiшов до Бруно. Його мама сказала, що вiн давно пiшов грати в футбол. Сердитий, побiг я до нього. Бруно саме забив гол.
-- Чому ти не подзвонив? -- запитав я.
А вiн:
-- Зараз у мене часу нема, але менi здається, з проводкою не все гаразд. Перевiр ще раз.
Я перекривив його.
-- З мене досить, не хочу бути злодiєм, що краде сливи, i не хочу обдурювати пана Гопфенгайта.
Бруно побачив, що я розгнiвався, i полагiднiшав.
-- Подзвоню тобi сьогоднi ввечерi, -- сказав вiн. -- А ти щоб вiдповiв менi росiйською.
-- Гаразд, -- великодушно погодився я. -- Тричi пошкрябаєш.
Ввечерi знову нiчого не було чути. Я вiдчинив вiкно i крикнув через двiр:
-- Бруно, ти подзвониш нарештi?
Його вiкно було за деревами. Аж ось i вiн обiзвався до мене:
-- Ти здурiв, чи що? Дзвоню тобi вже чверть години, а ти мовчиш!
-- Перевiряй проводку i вивчай слова сам! -- сердито крикнув я.
В цю мить повiдчинялися вiкна у панi Матнер i пана Мiхалака i звiдти залунало:
-- Тихiше! Хай вам всячина! Лиха година!..
Цього вечора я лiг спати сердитий, а вночi не раз прокидався вiд шкряботiння. Так, я добре чув його. Це дзвонив Бруно. Я подумав, що коли вiзьму телефон i Бруно скаже, що до них влiз бандит, менi, мабуть, доведеться побiгти i вигнати бандита. Бруно страшенний боягуз. Я сам упораюся з бандитом, а Бруно сховається пiд ковдрою. Але брати телефон менi не хотiлося. Проте шкряботiння не припинялось. Я взяв коробочку i тихо сказав:
На этой странице вы можете бесплатно читать книгу Альфонс Цiттербаке (на украинском языке) - Герхард Гольц-Баумерт бесплатно.
Похожие на Альфонс Цiттербаке (на украинском языке) - Герхард Гольц-Баумерт книги
- Рiка далеких мандрiв (на украинском языке) - Богдан Сушинский - Прочая детская литература
- Детские стихи - Александр Креков - Прочая детская литература
- Свет далекой звезды - Юл Валерьин - Прочая детская литература
- Принцесса Сада. Книга для детей - Владимир Леонов - Прочая детская литература
- Весна для влюбленных. Большая книга романов для девочек (сборник) - Светлана Лубенец - Прочая детская литература
- Командировка [litres] - Борис Михайлович Яроцкий - Прочая детская литература / Прочее / Шпионский детектив
- Английский язык с Робинзоном Крузо (в пересказе для детей) - James Baldwin - Прочая детская литература
- Английский язык с Робинзоном Крузо (в пересказе для детей) (ASCII-IPA) - James Baldwin - Прочая детская литература
- Самые страшные ужасы. Жуткие истории - Эдуард Успенский - Прочая детская литература
- Деревенский аттракцион - Мария Викторовна Даминицкая - Прочая детская литература / Домашние животные / Юмористические стихи
