Санкт-Петербурге В. Белозерским на украинском и русском языках в 1861–1862 годах. Журнал был единственным украинским периодическим изданием тех лет.
977
Зеров М. Нове українське письменство. С. 24.
978
Там же. С. 18–19.
979
Там же. С. 64–96.
980
Внешне отношения Белецкого с Зеровым были вполне доброжелательные; при этом близко знавший и ценивший обоих исследователей младший их современник Абрам Гозенпуд (1908–2002) вспоминал, что Зеров Белецкого в 1930‐е годы недолюбливал из‐за готовности последнего подчиняться идеологическим требованиям момента, а знавший об этом Белецкий все равно продолжал ценить автора «Камены» исключительно высоко: Гозенпуд А. У моєму Києві: Спогади // Україна модерна. К.; Львів: Критика, 2005. № 9. С. 310.
981
Айзеншток И. Изучение новой украинской литературы (Заметки) // Путь просвещения. 1922. № 6. С. 158.
982
Филипович П. Соціальне обличчя українського читача. 30–40 рр. ХІХ ст. (Нарис перший) // Життя й революція. 1930. № 1. С. 17–32.
983
Близкий поворот к «литературному быту» в шевченковских штудиях «неоклассиков» фиксирует и Михайло Сподарец: Сподарець М. Рецепція формалізму в українському шевченкознавстві 1920‐х років // Шевченків світ. 2012. № 5. С. 54–63.
984
Алієва Л. О. З історії становлення і розвитку соціології літератури в Україні: ХІХ – перша половина ХХ ст. // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2008. № 2. С. 95–102. Балика Д. Бібліотека в минулому: Культурно-історичний нарис. [Київ]: Держвидав України, 1925; Балика Д. Проблема вивчання читача в історії літератури та в книгознавстві (тези до доповіді в Кабінеті читачівства УНІКу) // Бібліотека і читач на Україні. К.: Держвидав. України, 1930. С. 189–191. Автором «разоблачительных» публикаций стал, в частности, Кость Довгань, также раньше занимавшийся этой темой; см.: Довгань К. Чергова проблема (Нариси про читача) // Життя й революція. 1926. № 2/3. С. 73–82; Он же. Українська література і масовий читач // Критика. 1928. № 8. С. 35–46; Ковальчук Г. І. Співробітники УНІК – жертви політичних репресій // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. К., 1999. № 2. С. 52–94.
985
Драй-Хмара М. Iв. Франко і Л. Українка: з полеміки 90‐х років // Життя й революція. 1926. № 5. С. 109–115. Ср.: Мануйкін О. Іван Франко і Леся Українка в літературознавчій інтерпретації Михайла Драй-Хмари // Вісник Черкаського університету. Серія: Філологічні науки. 2009. № 167. С. 100–105.
986
См. важные соображения: Shkandrij M. The Ukrainian Reading Public in the 1920s: Real, Implied, and Ideal // Canadian Slavonic Papers. 2016. Vol. 58. № 2. P. 160–183.
987
Парахіна М. Теорія боротьби двох культур – у пошуках російсько-українського історіографічного консенсусу (минуле і сучасне однієї концепції) // Український історичний збірник. 2012. № 15. С. 303–316.
988
Palko O. Reading in Ukrainian: the working class and mass literature in early Soviet Ukraine // Social History. 2019. Vol. 44. № 3. P. 343–368.
989
Зеров М. Леся Українка (З нагоди нового видання творiв) // Зеров М. Українське письменство. С. 267.
990
Зеров М. Леся Українка i читач // Там же. С. 604–608.
991
Рильський М. Микола Зеров – поет і перекладач // Рильський М. Зібр. творiв: У 20 т. К.: Наукова думка, 1986. Т. 13. С. 475.
992
Они явно понимали методы историко-сравнительного анализа глубже, чем прямые ученики Перетца (как братья Масловы) в работах середины 1910‐х о «влияниях»: Розлуцький І. До питання про літературно-критичну діяльність Освальда Бургардта // Творчість Юрія Клена в контексті українського неокласицизму та вісниківського неоромантизму. Дрогобич: Відродження, 2004. С. 300–310; Александрова Г. Компаративні студії Павла Филиповича: поза межами часу і нації // Філологічні семінари. 2014. № 17. С. 98–109.
993
Отметим, что называние «литературная» в данном случае является неточным, так как дискуссия касалась вопросов дальнейшего развития не только литературы, но и украинской культуры в целом.
994
Политику коренизации (в ее национальном варианте – украинизация) современные исследователи оценивают по-разному. К примеру, Джеймс Мейс пишет: «Пока КП(б)У прилагала усилия, чтобы украинизироваться, украинская литература переживала период беспрецедентного расцвета. Партийные представители называли это „украинским культурным процессом“ и чувствовали необходимость ‹…› его возглавить. В результате ‹…› сам процесс практически прекратился, хоть и начинался абсолютно вне партии и развивался косвенно по отношению к ее политике» (Mace E. J. Communism and the Dilemmas of National Liberation. National Communism in Soviet Ukraine, 1918–1933. Boston: Harvard UP, 1983. P. 120). В. Даниленко, к примеру, отмечает иные стороны этого феномена: «„Украинизация“ ‹…› имела целью не только привлечь на сторону власти наиболее активную часть населения Украины, разложить изнутри украинские эмигрантские круги, но и подорвать доверие к украинскому национально-освободительному движению в целом» (Українська інтелігенція і влада: Зведення секретного відділу ДПУ УСРР 1927–1929 рр. / Упор. В. Даниленко. К.: Темпора, 2012. С. 22).
995
«Шахтинское дело», или «Дело об экономической контрреволюции в Донбассе» – известный судебный процесс по сфабрикованному против «буржуазных специалистов» делу, проходивший с 18 мая по 6 июля 1928 года в московском Доме Союзов. См. об этом подробнее главу «„Украинский формализм“ под ударом».
996
Kratochvil A. Mykola Chvyl’ovyi: Eine Studie zu Leben und Werk. München: Verlag Otto Sagner, 1999; Mace E. J. Communism and the Dilemmas of National Liberation. National Communism in Soviet Ukraine, 1918–1933. Boston: Harvard UP, 1983. P. 120–161; Palko O. Making Ukraine Soviet: Literature and Cultural Politics under Lenin and Stalin. London: Bloomsbury Academic, 2020. P. 115–185; Shkandrij M. Modernists, Marxists and the Nation. Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, 1992. P. 51–125; Ukraine and Europe: Cultural Encounters and Negotiations / Ed. by M. Pavlyshyn, G. Brogi Bercoff, S. Plokhy. Toronto: University of Toronto Press, 2017; Безхутрий Ю. М. Хвильовий: проблеми інтерпретації. Харків: Фоліо, 2003; Дзюба І. Микола Хвильовий, «азіятський ренесанс» і «психологічна Европа». К.: Києво-Могилянська академія, 2005; Поліщук Я. Література як геокультурний проект. К.: Академвидав, 2008. С. 151–234; Шевельов Ю. Про памфлети Миколи
