Форма входа
Читем онлайн Діти капітана Гранта - Ве́рн Жу́ль Ґабріе́ль
Шрифт:
-
+
Интервал:
-
+
Закладка:
Сделать
– Гаразд, сер. Я вирушу з вами. Якщо мені не вдасться допомогти вам натрапити на слід капітана Гранта, то, принаймні, я доведу вас до того місця, поблизу якого розбилося судно.
– Дякую, Айртоне, – мовив Гленарван.
– Сер, дозвольте вас запитати.
– Так, мій друже!
– Де саме ви плануєте зустрітися з «Дунканом»?
– У Мельбурні. Це у разі, якщо нам треба буде перетнути Австралію від одного узбережжя до другого. В іншому випадку – на східному узбережжі.
– Отже, капітан «Дункана»…
– Капітан очікуватиме на мої вказівки в Мельбурні.
– Гаразд, сер, – відповів Айртон, – можете на мене розраховувати.
– Я і справді розраховую на вас, – мовив Гленарван.
Пасажири «Дункана» щиро дякували боцманові «Британії». Діти капітана Гранта не знали, як виявити свою прихильність до нього. Усі тішилися з приводу Айртонового рішення, окрім хіба що ірландця, який втрачав розумного і надійного помічника. Та Падді О’Мур розумів, що для експедиції означає присутність Айртона, тому й змирився з утратою.
Гленарван доручив ірландцеві забезпечити експедицію засобами пересування для подорожі Австралією. Попередньо домовившись із Айртоном про місце зустрічі, мандрівники повернулись на яхту.
Повертались у піднесеному настрої. Усе кардинально змінилось. Зникли сумніви. Тепер експедиції не доведеться йти уздовж тридцять сьомої паралелі наосліп. Гаррі Грант прихистився на цьому материку – в цьому немає жодних сумнівів. Їхні серця сповнювала радість, яка нарешті з’являється в душі після тривалих сумнівів. За сприятливих умов за два місяці «Дункан» висадить Гаррі Гранта на березі Шотландії.
Джон Манглс дуже сподівався цього разу взяти участь в експедиції. Він завів про це розмову із Гленарваном і навів тисячу доказів на користь своєї участі в експедиції: він згадував про свою відданість місіс Гелені та йому, лордові, про свою придатність у ролі організатора, про непотрібність своєї присутності на судні. Словом, Джон Манглс згадав про все, окрім одного, втім, Гленарван про це знав і без нього.
– Маю до вас лише одне питання, Джоне, – відповів Гленарван після зливи капітанових переконань, – чи повністю ви покладаєтеся на свого помічника?
– Цілком, – відповів Джон Манглс. – Том Остін досвідчений моряк. Він доведе «Дункан» до Мельбурна, як слід відремонтує його і приведе судно до місця зустрічі в точно призначений день. Том – людина честі й дисципліни. Він завжди виконує накази і ніколи не відкладає поставлені завдання «на потім». На нього ви можете покластися, як і на мене, сер.
– Що ж, Джоне, тоді вирішено – ви вирушаєте з нами, – постановив Гленарван і додав із усмішкою: – Адже, коли ми знайдемо батька Мері Грант, ваша присутність буде бажаною.
– О, сер… – пробурмотів Джон Манглс.
Це все, що він був спроможний відповісти. Капітан сполотнів і стиснув простягнуту йому руку Гленарвана.
Наступного дня Джон Манглс у супроводі теслі й матросів, які несли провіант, знову вирушив до господи Падді О’Мура. Він з ірландцем мали забезпечити транспорт для експедиції.
Уся сім’я колоніста взялася до роботи. Тут був і Айртон, який не скупився на корисні поради, що ґрунтувалися на знанні місцевих умов.
Падді з Айртоном вирішили, що жінкам варто їхати в фургоні, запряженому волами, а чоловікам – верхи на конях. Ірландець заходився забезпечувати експедицію тваринами і фургоном – критим возом завдовжки 20 футів. Його мали тягти три пари волів. Для керування таким транспортом потрібна була неабияка майстерність. Втім, Айртон опанував її на фермі, і Падді О’Мур ручався за його вправність. Тому Айртонові довірили обов’язки візника.
Фургон був без ресор, дуже незручний, але інших варіантів не випадало. Джон Манглс не мав змоги бодай щось змінити в будові цієї таратайки, а тому дуже постарався облаштувати її всередині.
Спершу він розділив фургон дощаною перегородкою на дві частини. Задня призначалася для зберігання провіанту, багажу і кухні містера Олбінета, передня відводилась для мандрівниць. Тесля перетворив її на доволі затишну кімнатку з товстим килимом на помості, столиком і двома койками, для Гелени та Мері Грант. Захистом від нічного холоду були щільні шкіряні завіси. У разі сильної зливи там могли прихиститися і чоловіки, а за гожої днини вони мали ночувати в наметі. У тісному приміщенні Джон Манглс вирішив зібрати необхідні для жінок речі. Це йому вдалося. Гелена і Мері Грант не мали відчувати особливої різниці між фургоном і комфортабельними каютами «Дункана».
Чоловіків споряджати в путь було значно простіше. Приготували сімох витривалих коней для Гленарвана, Паганеля, Роберта Гранта, Мак-Наббса, Джона Манглса та двох матросів – Вільсона й Мюльреді. Айртонові належало зайняти своє законне місце на передку фургона, а містер Олбінет міг чудово влаштуватися у багажному відділенні.
Коні й воли паслись на луках ферми, тож до від’їзду їх можна було швидко зібрати.
Віддавши належні вказівки теслі, Джон Манглс вирушив на «Дункан» разом з ірландським сімейством, яке виявило бажання відвідати Гленарвана з візитом. До них приєднався Айртон. Близько четвертої години пополудні Джон із супутниками були на облавку судна.
Гостей радо зустріли. Гленарван запросив усіх на обід: він не хотів залишитися в боргу перед гостинними господарями. Австралійці з радістю прийняли його запрошення. Падді О’Мур був у захваті від меблів у каютах, шпалер та килимів на стінах. Айртон навпаки, до умеблювання й іншої розкоші на яхті поставився доволі стримано. Натомість він як професіонал розпочав оглядати яхту з точки зору мореплавця.
Він обстежив судно від самого дна трюму, побував у приміщенні, де працює гвинт, у машинному відділенні поцікавився потужністю машини, затратами пального, обстежив вугільні камери, склад зброї, запаси пороху. Особливо його цікавив склад зброї і далекобійність гармати. Із Айртонових професійних запитань Гленарван переконався, що той і справді досвідчений моряк. Свій обхід боцман закінчив оглядом мачт і такелажу.
– У вас чудове судно, сер! – сказав він.
– А як чудово пливе! – відповів Гленарван.
– А яка його тоннажність?
– Двісті десять тон.
– Якщо я не помиляюсь, то під усіма вітрилами «Дункан» легко робить п’ятнадцять вузлів.
– Можете рахувати сімнадцять і не помилитесь! – відгукнувся Джон Манглс.
– Сімнадцять! – вигукнув боцман. – То з ним годі змагатися жодному військовому судну!
– Жодному! – заявив капітан. – «Дункан» – справжня гоночна яхта і за жодної швидкості не дасть себе обігнати.
– Навіть під вітрилами?
– Навіть під вітрилами.
– У такому разі, сер, прийміть вітання моряка, який знає ціну гарному судну.
– Радий це чути, Айртоне, – відповів Гленарван. – Залишайтеся на нашому судні. Якщо побажаєте, то воно стане також і вашим.
– Я подумаю про це, сер, – просто відповів боцман.
Цієї миті з’явився Олбінет і повідомив про обід.
Гленарван із гостями попрямували до кают-компанії.
– А цей Айртон розумний хлопець, – зауважив Паганель, звертаючись до майора.
– Занадто розумний, – тихо озвався Мак-Наббс, якому не подобались ще й боцманове обличчя та його манера поведінки.
Під час обіду Айртон, який чудово знав Австралійський материк, розповідав багато цікавих подробиць про нього. Він поцікавився у лорда Гленарвана, скількох матросів той бере із собою в експедицію. Дізнавшись, що лише двох, здивувався і порадив спорядити загін із найкращих матросів. Він так наполягав на цьому, що в майора мали розвіятись будь-які підозри щодо нього.
– Але ж наша подорож Австралією цілком безпечна? – запитав Гленарван.
– Так і є, – поквапився відповісти Айртон.
– У такому разі, на судні ми залишимо якомога більше людей, щоб якісно відремонтувати корабель. Дуже важливо, щоб яхта прибула в чітко встановлений термін. Тому й не скорочуватимемо команду.
Айртон зрозумів хід думок лорда Гленарвана, тож більше не наполягав.
З настанням сутінків ірландці розпрощались із шотландцями. Айртон разом із сім’єю Падді О’Мура повернувся на ферму. Коні і фургон з волами мали бути готовими до наступного дня. Від’їзд призначили на восьму ранку.
На этой странице вы можете бесплатно читать книгу Діти капітана Гранта - Ве́рн Жу́ль Ґабріе́ль бесплатно.
Похожие на Діти капітана Гранта - Ве́рн Жу́ль Ґабріе́ль книги
- Дети капитана Гранта - Верн Жюль Габриэль - Морские приключения
- Первая вокруг света - Кристина Хойновская-Лискевич - Морские приключения
- Три минуты молчания. Снегирь - Георгий Николаевич Владимов - Морские приключения / Русская классическая проза
- Морская тайна - Михаил Розенфельд - Морские приключения
- Короли океана - Густав Эмар - Морские приключения
- Путешествия и приключения капитана Гаттераса - Жюль Верн - Морские приключения
- Маленький мир - Сергей Соболев - Морские приключения
- Капитаны ищут путь - Юрий Владимирович Давыдов - Морские приключения / Путешествия и география / Советская классическая проза
