Форма входа
Читем онлайн Рiка далеких мандрiв (на украинском языке) - Богдан Сушинский
Шрифт:
-
+
Интервал:
-
+
Закладка:
Сделать
- За моєї пам'ятi - нi. Я знав би про це. А ранiше кому до цього було дiло? У цiй глушинi стежки тiльки для мисливцiв.
- Отже, ми - перша експедицiя? - мовив я, нацiлившись шмигнути в лаз поперед Ореста. Але той ухопив мене за полу штормiвки.
- Не поспiшай, хлопче, не поспiшай. Усьому свiй час.
Ми повсiдалися на камiння i почали радитися, як дiяти. Вiчний Мисливець нагадав, що пiдземелля складається щось iз чотирьох поєднанних мiж собою печер. А з третьої починаються ще кiлька ходiв, що ведуть бозна-куди. Вiн вважав, що ними нiхто й нiколи не користувався. I нам радив не ризикувати. Почувши це, ми з Чингiсом одразу посмутнiшали. А раптом котримось iз тих ходiв можна проникнути ще до якоїсь печери? В якiй приховується найбiльша таємниця цього пiдземного царства. Одначе Роман одразу ж "утiшив" нас, повiдомивши, що засмучуватися нам особливо нiчого. Все одно ми, малi, залишимося у другiй печерi. Поки вони з Орестом обстежуватимуть третю.
А Вiчний Мисливець заспокоїв:
- Нiчого, розкладемо вогнище i почекаємо наших розвiдникiв.
Та, третя, печера - справжнiй лабiринт. Ходити по нiй страшнувато. Вiн сам там був лише двiчi. Першого разу - ще хлопчиськом. Коли привiв сюди групу червоних партизанiв.
- Можливо, їх захопили в полон? - запитав я, пригадавши, що дiд Курун не знав, як склалася доля тих бiйцiв, i враз уявив собi, як тут вiдбувається запеклий бiй.
- Можливо, - стенув плечима старий. А подумавши трохи, заперечливо похитав головою: - Нi, не може бути, щоб захопили. В печерi це не так легко зробити. Я помiчаю слiди будь-якого бою. Навiть бiйки звiрiв. Але нi тодi, нi потiм, уже навiдуючись сюди досвiдченим мисливцем, нiяких слiдiв бою не виявив.
- А якщо їх захопили зненацька? - мовив Чингiс.
- Не може бути, щоб партизани не виставили охорони, - заперечив Роман. - До того ж, увiйти до печери можна було тiльки iз смолоскипами.
- А якщо всi спали? - знову заговорив я. - Адже буває таке, що, потомленi...
- Буває, звичайно, всiляко, - неохоче погодився Роман. - Але все одно...
- Нема чого сперечатися, - втрутився Орест. - Єдине, на чому ми зiйдемося, - що до всiх давнiх таємниць печери приєдналася й таємниця зникнення партизанiв.
Я глянув на Вiчного Мисливця. Вiн сидiв собi на каменi i незворушно вдивлявся у попелясту далечiнь ущелини. Сонця тут ще не видно було, але промiння його вже червонило вершину схилу, просiваючись через крону приземкуватої сосни, що росла на гребенi.
- Ну що, час iти, - першим порушив мовчання Роман Чорногора.
- Час, - пiдтримав Орест, що саме оглядав западину неподалiк печери.
Старий мовчки пiдвiвся i пiдняв рушницю, котра лежала поруч на каменi. Я перехопив погляд Чингiса, що сидiв оплiч мене.
- Це та, яку дiд має подарувати тобi? - стиха запитав його.
- Нi, що ти?! Цю вiн нiкому не подарує. Купив менi нову. Але сказав, що зможу взяти її тодi, коли закiнчу школу... Тобто стану справжнiм мисливцем i пiду в тайгу з мисливською артiллю.
- I ти ще жодного разу не стрiляв з неї?
- З неї - жодного, - стенув плечима Чингiс. - Але весь час мрiю про це. З iнших, звичайно, стрiляв.
- Невже збираєшся все життя прожити в тайзi?
- Хiба це погано?
- Не знаю. Напевне, це дуже сумно. Все життя ходити тайгою, вистежувати звiра, спати десь бiля вогнищ. Я так не змiг би.
- Змiг би, - плеснув мене по плечi Чингiс. - Просто ти ще жодного разу не був на полюваннi. Якби побував, обов'язково сподобалося б.
- Ей, змовники, про що ви там шепочетеся? - запитав Роман, видобуваючи з речового мiшка, одного на всiх, ще два лiхтарики i клубок мотузки. - Пiшли. Бо не встигнемо повернутися до приходу тягача.
17.
За формою друга печера дещо нагадувала намет. Ми обнишпорили стiни i стелю променями лiхтарикiв. Нiбито нiчого цiкавого. Стiни де-не-де позаростали мохом. А там, де моху не було, помiтна була кiптява. Посеред печери стояло три великi каменi, мiж якими колись розкладали вогнища. Ми теж прихопили по кiлька сухих гiлок, але вирiшили розкласти своє вогнище у третiй печерi, до якої дорослi погодилися взяти i нас iз Чингiсом. Прохiд туди був досить високий - навiть Роман Чорногора мiг iти, не згинаючись - але дуже вузький i звивистий. В окремих мiсцях ми ледве протискувалися боком мiж рапатим камiнням.
Сама ж печера виявилася великою. Стеля скидалася на купол цирку, а долiвка нагадувала манеж, тiльки що завалений дрiбним камiнням. А пiдпирало склепiння печери, може, з двадцять кам'яних "стовпiв", що стояли попiд стiнами i мiж якими було безлiч усiляких ходiв. Однi закiнчувалися тупиками, утворюючи невеличкi печерки, iншi вели кудись у незвiдь гiрського хребта, й невiдомо куди мали б привести нас.
- I цю печеру вважали мало не святою? - розчаровано запитав Роман, закiнчивши огляд пiдземелля.
- Так, цю, - незворушно пiдтвердив Вiчний Мисливець, розводячи на майданчику мiж кам'яними брилами невеличке вогнище. Кiлька сухих гiлок вiн прихопив iз собою. - Називали її стiйбищем шамана. I допускалися сюди тiльки старiйшини племенi та найсмiливiшi й наймудрiшi мисливцi. Сидячи на цьому каменi, можна було побачити i танок шамана. Вiн танцював навколо вогнища, аж поки не перетворювався на тiнь.
- Як це? - не зрозумiв я.
Чингiс шарпонув мене за рукав, мовляв, слухай мовчки, не перебивай старших. Одначе було вже пiзно.
- На тiнь, - повторив старий. Тепер, коли у печерi спалахнуло багаття, вона здавалася ще таємничiшою.
Я сторожко роззирнувся. У мороцi печери Роман, Орест i Чингiс теж зникли. Вiд них лишилися тiльки тiнi. Уся печера здавалася заполоненою безлiччю тiней. Чесно зiзнаюся: менi стало моторошно.
Тим часом Орест та Роман переходили вiд одного заглиблення у стiнi до другого, намагаючись виявити перехiд до наступної печери, яка, напевне ж, повинна бути десь поблизу. Але нiчого не знаходили.
- Не треба нiчого шукати, - мовив їм Вiчний Мисливець. - Я знаю хiд до головної печери шаманiв, де вони приносили в жертву богам оленят. Колись шлях до неї вважався найбiльшою таємницею мiсцевих шаманiв, яку передавали у спадок. Кажуть, що дуже давно, коли на землю нанаїв прийшли жорстокi вороги з пiвдня, з-за Амуру, шаман, рятуючи рештки свого племенi, привiв його в печери, щоб перечекати, поки вороги заберуться геть. Але проводив iз печери в печеру, понадiвавши на голови шкiрянi мiшки, щоб нiхто не запам'ятав шляху. Люди, тримаючись один за одного, iшли за шаманом, наче слiпцi за поводирем. Потiм так само виводив їх звiдси.
- I бiльше нiхто не знав ходу? - здивувався Роман.
- Старшi люди казали, що туди ведуть аж три переходи. Я знаю тiльки один.
- I не пробували вiдшукати два iншi?
- Я не мав для цього часу, - стенув плечима старий. - Аян Курун завжди був на полюваннi. Бiлку стрiляв. Оленя стрiляв. Усе життя полювання.
- Невже їх справдi так важко вiдшукати? - мовив я, пiдсiдаючи до вогню.
- Неважко, - стиха мовив старий. - Є давнiй мудрий спосiб. Ось гляньте.
Вiн вийняв з багаття двi палаючi гiлки, i пiдiйшов до найближчого отвору.
- Бачите: полум'я рiвне. А тепер пiдiйдiть сюди.
Слiдом за старим ми зайшли за найдальшi стовпи. У виямку, що вiдкривався за ним, виднiлося чотири вузенькi проходи. Старий пiднiс свiй смолоскип до одного з них. Полум'я одразу ж збилося назад i почало мерехтiти й гаснути.
- Де протяг - там i наскрiзний прохiд. У тому кiнцi його має бути печера. Це той хiд, який я знаю.
- Але ви казали, що є три входи до неї, - нагадав Роман.
- В цьому запевняли старi мисливцi, духи яких уже давно полюють разом iз духами древнiх предкiв. Я знайшов ще один прохiд, у якому вiдчувається такий же протяг. I пройшов ним. Виявилося, що вiн веде сюди з печери, у якiй ми щойно побували. Та хтось колись знайде i тi два. Якщо вони є. А поки що нам треба рушати до головної печери. Тiльки спочатку слiд повiдкидати камiння, яким закладено вхiд.
18.
Поки Вiчний Мисливець курив люльку, сидячи бiля вогнища, ми швидко повiдкидали камiння i побачили вузький коридор, що уступами вiв униз, в глиб гори.
- Ось це вже щось! - вигукнув Роман, задоволено потираючи руки. Ясна рiч, йому хотiлося пошвидше розгадати таємницю цiєї головної шаманської печери. Та й менi - теж. Тiльки й того, що я не наважувався кинутися у прохiд поперед дорослих.
- Ну що, прохiд вiльний? - запитав Аян Курун вiд вогнища.
- Вiльний, - вiдповiв я.
- Тут справжнi катакомби, - додав Чорногора.
- От i добре. Але я не раджу вам iти туди, - мовив старий.
- Чому? - здивувався Роман. - Вважаєте, що там буде щось страшне, небачене?
- Нi, я так не вважаю. Навпаки, менi здається, що там буде звичайнiсiнька печера.
- То чому б не глянути на неї? Тим паче, що маємо в запасi ще три години.
- Як хочете, - похитав головою старий. - Аян Курун не радить ходити туди.
Ми здивовано мовчали.
- Можемо сходити туди й удвох, - шепнув я Чингiсовi. - Не сьогоднi, то через кiлька днiв.
- Звичайно, можемо. Ти менi друг. I якщо попросиш...
- Тiльки не треба таємних змов, - викрив нас Роман. - Ви лишаєтеся тут. А ми з Орестом пiдемо в розвiдку. Коли досягнемо печери покличемо.
- Чому ви? - спробував заперечити я. - Хiба ми не такi ж?..
На этой странице вы можете бесплатно читать книгу Рiка далеких мандрiв (на украинском языке) - Богдан Сушинский бесплатно.
Похожие на Рiка далеких мандрiв (на украинском языке) - Богдан Сушинский книги
- Кошачья голова - Татьяна Олеговна Мастрюкова - Прочая детская литература / Ужасы и Мистика
- Командировка [litres] - Борис Михайлович Яроцкий - Прочая детская литература / Прочее / Шпионский детектив
- День числа Пи - Нина Сергеевна Дашевская - Прочая детская литература / Детская проза
- Девочке в шаре всё нипочём - Александра Васильевна Зайцева - Прочая детская литература / Русская классическая проза
- Путешествие викинга Таппи по Бурлящим морям - Марцин Мортка - Прочая детская литература / Зарубежные детские книги
- Как поймать за уши солнечного зайчика - Жанна Вишневская - Прочая детская литература / Короткие любовные романы / Русская классическая проза
- Ключ от Хинсидеса - Альбин Альвтеген - Детективная фантастика / Прочая детская литература / Фэнтези
- Библия, пересказанная для детей старшего возраста - неизвестен Автор - Прочая детская литература
- ЦВЕТНОЙ БУКВАРЬ - Наталья Бессонова - Прочая детская литература / Детская образовательная литература / Детские стихи
- Пословицы и поговорки. Русские народные песни. Скороговорки. Считалки - Автор Неизвестен - Прочая детская литература
