Форма входа
Читем онлайн Украинка против Украины - Константин Деревянко
Шрифт:
-
+
Интервал:
-
+
Закладка:
Сделать
"Звичайно, ні вона, ні її сучасники не вірили в те, що ця катастрофа змінить у корені й соціальний лад" (там же). Кто не верил, а кто и верил. "Їм хотілося боротьби, але не в середині України, а поза межами її, такої, яка знищила б російську імперіалістичну буржуазію, але не зачепила б своєї" (там же). Хотелось — как лучше (социальной катастрофы у соседа), а вышло — как всегда (собственный народ кровью захлебнулся). Поджечь дом соседа — и чтобы искры не залетели на свою хату. Вот идеал. Но такая задача требовала филигранного мастерства.
"Правда, були й такі дрібнобуржуазні елементи серед українців, які нездатні були пірвати з старими традиціями" (там же). Эти ретрограды не желали социальной катастрофы ни у себя, ни у других. "Проти них Леся Українка дуже часто скеровувала свій революційний гнів. Відціля її конфлікт з оточенням. Цей гнів бринить і в "Боярині", де вона відтворила, з одного боку, ту активну українську інтелігенцію, яка всім єством своїм рвалася до боротьби за суверенітет української державності, і, з другого боку, ту продажну українську інтелігенцію, яка заради "панства великого, лакомства нещасного" зрадила українські традиції й, помосковившись, добровільно впряглася в чужинецьке ярмо" (цит. по: 17, 16).
Итак, на Украину из Москвы приезжает "Степан, молодий парубок у московському боярському вбранні, хоча з обличчя йому видко одразу, що він не москаль". Для хорошего физиогномиста (тем более — физиогномистки) отличить москаля от украинца — пара пустяков.
Но приезжий — коллаборационист уже во втором поколении:
На раді Переяславській мій батько,Подавши слово за Москву, додержавТе слово вірне.
Настоящий украинский патриот Иван (брат Оксаны) ему — про вооруженную борьбу, а тот напоминает библейское повествование про Каина и Авеля. Отец Оксаны очень удивился (как будто впервые такое слышит):
Не звикли якось ми такого чути…проте… було б на світі, може, меншегріха і лиха, як би всі гадалипо-твоєму…
Брата Ивана тоже, судя по всему, Библии не учили. Для него она существует только для того, чтобы замыливать глаза:
Іван (згірдно)Се в Києві ченцінавчають отакого!…Бурсак та щоб не вмів замилить очі!
У Ивана руки чешутся, но Оксана крови видеть не может:
Не раз, вернувшися з походу,лицарство з нами бавиться при танцях.Простягне руку лицар, щоб узятимене до танцю, а мені здається,що та рука червона вся від крови,від крови братньої… Такі забавине веселять мене… Либонь, ніколине прийняла б я перстеня з рукитакого лицаря…
Те еще рыцари… И вот Оксана выходит замуж за Степана и собирается в Москву:
Тим паче що з тобою. Але й так,Хіба ж то вже така чужа країна?Та ж віра там однакова, і мовуЯ наче трохи тямлю, як говорять.
Однако в Москве творится тако-о-е… Такое, что свекровь инструктирует бедную девушку: "Адже ми тута зайди, — з вовками жий, по-вовчи й вий…" Во-первых, одеваются по-своему. Во-вторых, коверкают чистые украинские имена: Івась, оказывается, у них будет "Ванька"note 9, Ганнуся — "Аннушка", а Оксана — "Аксинья чи Аксюша". А это как-то не благозвучно: "Щось негарно. Оксана мов би краще. Ти, Ганнусю, мене таки Оксаною зови". В-третьих, если верить безбожному автору, служба в церкви идет не на церковно-славянском (как на Украине), а на каком-то неведомом науке языке. Поэтому бедная девушка ничего не может разобрать:
СтепанТут віра християнська.ОксанаТілько ж віра!Та й то… прийду до церкви — прости боже! —я тут і служби щось не пізнаю:заводять якось, хто знай по-якому…
Для верующего христианина вера — это все. Для атеиста же — ничто. Украинка была атеисткой, поэтому и для ее героини вера — звук пустой. Поэтому и обычаи в православной Москве ХVІІ века для нее — чисто бусурманские:
Оксана (з жахом)Степане, та куди ж се ми попались?Та се ж якась неволя бусурменська?
Чем-то даже напоминают обычаи галичан конца XIX — начала XX века. Вспоминается ее переписка: "Поки справа так стоїть, що всі фрази галицьких поступовців про сприяння "жіночому питанню" лишаються фразами. Наскільки я чула про становище галичанок в товаристві, то се якась така неволя, що, може б, я скоріш на каторгу пішла, ніж на таке життя. Подібне життя, наприклад, в Болгарії, я його бачила… Не подумайте, що се в мені говорить "гординя" українки". Гордыня Украинки проявляется, когда автор превозносит свободу женщины на Украине по сравнению с "деспотической" Москвой. Однако по этому вопросу существовали и другие мнения. Вот как Гоголь описывал жену Тараса Бульбы: "Бледная, худощавая старуха мать… Она была жалка, как всякая женщина того удалого века… Она видела мужа в год два-три дня, и потом несколько лет о нем не бывало слуху. Да и когда виделась с ним, когда они жили вместе, что за жизнь ее была? Она терпела оскорбления, даже побои; она видела из милости только оказываемые ласки, она была какое-то странное существо в этом сборище безженных рыцарей, на которых разгульное Запорожье набрасывало суровый колорит свой".
А на Украине тем временем происходит следующее: "В поемі згадується, що лівобережні накладали з Дорошенком. У Костомарова читаємо, що лівобережні полковники "послали тайно к Дорошенку, просили его прибыть на левую сторону Днепра и принять гетманскую власть вместо Бруховецкого". Дорошенко справді згодом прибув на лівий берег і зкинув з гетьманства Бруховецького. Характеризуючи братовбійну війну на Україні, Степан так каже про Дорошенка:
ся війна найпаче братовбійна,що Дорошенко зняв на Україні, —тож він татар напоміч приєднаві платить їм ясирем християнським.
Слова ці відповідають історичним фактам, про які читаємо у Костомарова: "Дорошенко тогда же присягнул перед всеми, что будет добывать левобережную Украину, хотя бы пришлось всех тамошних козаков татарам отдать" (цит. по: 17, 22).
Видим, что для Дорошенка: есть козаки — есть проблемы, нет козаков — нет проблем. Вот этому "добытчику левобережной Украины" и работорговцу христианскими душами вышили хоругвь подруги Оксаны из "церковного братства" (интересно, какому богу они там молились?), а ее патриотический брат отвез подарок:
Дівчата наші, — декотрі ще вкупібули з дружиною твоєю в братстві, —гуртом пошили корогву й послалиу Чигирин… звичайне, крадькома…Іван, твій шурин, сам її одвозив…
Однако "Степан же й на царські бесіди ходить, і в думу, і в приказ". Поэтому украинская патриотка подбивает мужа бежать в Польшу, поскольку "там вільніше":
Степан…Треба заслужитиЧимсь ту сусідську ласку. Чим же більше,Коли не зрадою проти Москви?ОксанаТак їй і треба!
Но не судьба. Дорошенко капитулировал и присягнул России. Оксана же от расстройства тяжело заболела. Муж предлагает ей поездку на Украину:
Степан:…Вже ж тепера на ВкраїніУтихомирилося.Оксана (гостро):Як ти кажеш?Утихомирилося? Зломилась воля,Україна лягла Москві під ноги,Се мир по-твоєму — ота руїна?Отак і я утихомирюсь хутков труні…Оксана (понуро, уперто):…Годі. Не кажи.Нікуди я тепера не поїду.Степан:Чому ж?Оксана:Не хочу.Степан:Що се ти, Оксано?Мені аж дивно! Що се ти говориш?(розпалившись, підводиться)А я дивую, ти з яким лицемзбираєшся з’явитись на Вкраїні!Сидів-сидів у запічку московськім.поки лилася кров, поки змаганнявелося за життя там на Вкраїні, —тепер, як "втихомирилось", ти їдештого ясного сонця заживати,що не дістали руки загребущі,та гаєм недопаленим втішатись.На пожари ніхочеш подивитись,чи там широко розлилися рікивід сліз та крови?..
Кровь и слезы, пролитые в союзе с Турцией или Польшей еще можно терпеть, но союз с православной Москвой — это уже слишком. Жизнь утрачивает всякий смысл. От огорчения Оксана умирает, оставляя мужу (и не только ему) свой "заповіт":
На этой странице вы можете бесплатно читать книгу Украинка против Украины - Константин Деревянко бесплатно.
Похожие на Украинка против Украины - Константин Деревянко книги
- Быт и нравы царской России - В. Анишкин - Культурология
- Любить по-советски: figurae sententiarum - Константин Богданов - Культурология
- История сумок. От сумы до чемодана - Анна Таут - Культурология
- Награда как социальный феномен. Введение в социологию наградного дела - Александр Малинкин - Культурология
- Художник Константин Васильев - Анатолий Доронин - Культурология
- Короткая книга о Константине Сомове - Галина Ельшевская - Культурология
- Саморазвитие по Толстому - Вив Гроскоп - Культурология / Публицистика
- Сосуды тайн. Туалеты и урны в культурах народов мира - И. Алимов - Культурология
- Москва. Загадки музеев - Михаил Юрьевич Жебрак - Исторический детектив / Культурология
- Страшный, таинственный, разный Новый год. От Чукотки до Карелии - Наталья Петрова - История / Культурология
