Форма входа
Читем онлайн Украинка против Украины - Константин Деревянко
Шрифт:
-
+
Интервал:
-
+
Закладка:
Сделать
Для безбожника мир становится черно-белым и четко делится на своих и чужих. Свои заслуживают только любви, чужие — только ненависти. Именно такой примитивный черно-белый мир сконструирован в произведении "Грішниця". В этом мире идет тотальная террористическая партизанская
…війна страшна і незвичайна…
Часами тільки бомба огнева
Могильну тишу розбивала гучно
І всіх навколо ранила скалками.
Раз в темну ніч на бій дівчина вийшла
(Тоді йшли всі, жінки і чоловіки,
І навіть діти не сиділи дома).
Вона була при зброї…
Дівчина йдучи тихо шепотіла,
А на устах був усміх зловорожий:
"Ой підкопаю вражеє гніздо!
Злетять вони у гору, мов ті птахи!"…
Но незадачливой бомбистке не повезло: заряд разорвался раньше времени. И вместо того, чтобы убить множество людей, она сама оказалась в госпитале. За ней ухаживает молодая монашка и между ними возникает мировоззренческий спор. Разумеется, бомбистка быстро побеждает сконструированного автором оппонента. Приятно спорить с куклой: при этом чувствуешь себя мудрецом. Монашка призывает террористку радоваться, что та никого не убила, благодарить Бога и каяться в своих грехах. Но не на ту напала. Что для христианина грех, то для больной на всю голову — как раз наоборот:
Хвора.Ні, каяться вважала б я за гріх!…Гадаєш ти, що я боюся суду?Запевне, бридко між гадюк попасти,Та я їх не боюсь, суд не страшний для мене, —Небесний чи земний для мене все одно, —Однакові для мене рай і пекло,Бо я не вірю в них.…Ви вірите, що єсть і рай, і пекло,Що люди й "там" не можуть рівні бути.
Бедная "хвора" со своим тоталитарным мировоззрением не может себе представить, что Царство Божие — не колхоз, куда загоняют всех гуртом. Если человек не хочет знать Бога, то его нельзя приговорить к раю, так как он свободен.
В финале она победно завершает спор одним ударом:
Хвора.Чернице, спогадай: стоїть у вашій книзі:"Ніхто немає більшої любові,Як той, хто душу поклада за друзів"…
В ответ — тишина:
Умовкла хвора, і черниця тихоСиділа, очі в землю опустивши…
Так больная атеистка "срезала" безответную монашку. Но все-таки кое-какие аргументы у христиан имеются. Самопожертвование вполне можно себе представить и в преступном сообществе, которое руководствуется преступной идеологией (например, фашизм или мафия). Спаситель говорил о том, кто душу свою положит за други своя. Но у террористки вовсе не было намерения убивать себя. Она страстно желала положить как можно больше чужих душ и очень переживала, когда это не удалось:
Хвора.…Скажи, — ти, певне, знаєш, — адже в замкуУсі погинули? Ніхто з них не зоставсь?Черниця.Ні, милував господь. Одна лиш вежаУпала, на той час там не було нікого.Хвора.О, що ти кажеш?! (Хвора заридала).
И эти духовно "хворі" еще цитируют Евангелие…
* * *О, горе нам усім! Хай гине честь, сумління,Аби упала ся тюремная стіна!Нехай вона впаде, і зрушене камінняПокриє нас і наші імена!
А пока их революционные замыслы не реализованы, они пребывают в глубоком пессимизме:
Не раз мене обгорне, мов туман,Страшного розпачу отрутнеє дихання,Тяжке безвір’я в себе, в свій таланІ в те, що у людей на світі є призвання…Не раз мій голос дико залуна,Немов серед безлюдної пустині,І я подумаю, що в світі все манаІ на землі нігде нема святині…Я знаю се, і жду страшних ночей,І жду, що серед них вогонь той загориться,Де жевріє залізо для мечей,Гартується ясна і тверда криця.Коли я крицею зроблюсь на тім вогні,Скажіть тоді: нова людина народилась;А як зломлюсь, не плачте по мені!Пожалуйте, чому раніше не зломилась!
Так закалялась сталь. После победы долгожданной революции другой украинец, атеист и коммунист Н. Островский, продолжит воспитание "нової людини" для "борьбы за освобождение человечества". И в двадцатом веке слово Украинки не оставалось без работы:
Слово, чому ти не твердая криця,Що серед бою так ясно іскриться?Чом ти не гострий, безжалісний меч,Той, що здійма вражі голови з плеч?…Слово, моя ти єдиная зброє,Ми не повинні загинуть обоє!Може, в руках невідомих братівСтанеш ти кращим мечем на катів.Брязне клинок об залізо кайданів,Піде луна по твердинях тиранів,Стрінеться з брязкотом інших мечей,З гуком нових, не тюремних речей.Месники дужі приймуть мою зброю,Кинуться з нею одважно до бою…Зброє моя, послужи воякамКраще, ніж служиш ти хворим рукам!
Мечты сбываются.
* * *В цикле "Ритми" Украинка писала о своем кровожадном творчестве:
Я не на те, слова, ховала васі напоїла кров’ю свого серця,щоб ви лилися, мов отрута млява,і посідали душі, мов іржа.Промінням ясним, хвилями буйними,прудкими іскрами, летючими зірками,палкими блискавицями, мечамихотіла б я вас виховать, слова!Щоб ви луну гірську будили, а не стогін,щоб краяли, та не труїли серце,щоб піснею були, а не квилінням.Вражайте, ріжте, навіть убивайте,не будьте тільки дощиком осіннім,палайте чи паліть, та нев’яліть!
Может быть, какие-нибудь безнадежные пацифисты и выберут осенний дождик. Но она предпочитает безумные песни. О чем — не важно, лишь бы кровавые:
Хотіла б я уплисти за водою,немов Офелія, уквітчана, безумна.…Потім би на хвилізостався тільки відгук невиразниймоїх пісень, мов спогад, що зникає,забутої балади з давніх часів;в ній щось було таке смутне, криваве…
Безумная песня выходит из подчинения автора и он становится одержим ею:
…Ні! я покорити її не здолаю,ту пісню безумну, що з туги повстала,ні маски не вмію накласти на неї,ні в ясну одежу убрати не можу, —б’є чорними крильми, мов хижая птиця,і ранить, як тільки я хочу приборкатьїї силоміць. Гей, шаленая пісне!І в кого вдалась ти така непокірна?…Нема тобі впину. Тобі все одно,що стрівши, вогонь доведеш до пожежі,що хвилі, спіткавши, розгониш до бурі,що темнії хмари в хаос помішаєш,що вбогу хатинку, останній притулок,важкою лавиною скинеш в безодню, —тобі все одно! Той нехай собі плаче,хто іскру лишив на шляху необачний,хто човен не певній воді доручив,хто вийшов в дорогу темненької ночі,хто вбогу хатину, останній притулок,поставив високо над краєм безодні, —вдалась ти крилатою, — мусиш летіть!Так, вільна, вільна пісня! Я не знаю,на щастя чи на горе тая воля……Непросіть потіх иви всі, що смутні, від такої пісні.Нічого в ній лагідного нема.Вона від туги й розпачу зродилась,за скритий жаль вона помститись хочевогнем, отрутою, мечем двусічним туги.Коли вам страшно — геть ідіть з дороги!…Не треба їй ні сліз, ні спочування,їй треба тільки волі і простору.Так божевільний волю здобуває,щоб гнатися на безвість до загину…Летить безумна пісня — стережіться!Бо жаль ваги немає, так, як смерть!
Жалость здесь не играет никакой роли. Совсем другое дело — смерть. Забужко комментирует это безумное творчество так: "Ерос", як і природа, не знає добра і зла… Такою самою етичною нейтральностю відзначається й творчий ерос — пор. у "Ритмах" звертання до власної "пісні" (10, 457).
На этой странице вы можете бесплатно читать книгу Украинка против Украины - Константин Деревянко бесплатно.
Похожие на Украинка против Украины - Константин Деревянко книги
- Быт и нравы царской России - В. Анишкин - Культурология
- Любить по-советски: figurae sententiarum - Константин Богданов - Культурология
- История сумок. От сумы до чемодана - Анна Таут - Культурология
- Награда как социальный феномен. Введение в социологию наградного дела - Александр Малинкин - Культурология
- Художник Константин Васильев - Анатолий Доронин - Культурология
- Короткая книга о Константине Сомове - Галина Ельшевская - Культурология
- Саморазвитие по Толстому - Вив Гроскоп - Культурология / Публицистика
- Сосуды тайн. Туалеты и урны в культурах народов мира - И. Алимов - Культурология
- Москва. Загадки музеев - Михаил Юрьевич Жебрак - Исторический детектив / Культурология
- Страшный, таинственный, разный Новый год. От Чукотки до Карелии - Наталья Петрова - История / Культурология
