Форма входа
Читем онлайн Украинка против Украины - Константин Деревянко
Шрифт:
-
+
Интервал:
-
+
Закладка:
Сделать
"Ропшинизм" происходит от псевдонима известного террориста Бориса Савинкова (Ропшина). Естественно, что активным революционерам Винниченко и Савинкову было изнутри виднее, чем дышат революционеры. Не удивительно поэтому, что коллега Горького писатель "Амфітеатров заперечував закиди щодо "ропшинізму", висловлював деяке незадоволення з приводу головного героя роману, але підкреслював правдивість зображення письменником течії емігрантського життя ("В некоторых его страницах я узнал лица и деяния, о каких в архиве моем имеются человеческие документы"), життєвість багатьох персонажів та "превосходную живопись" твору. "Вы говорите, — продовжував він у листі до Горького, — сам Достоевский не выдумал подобного. Конечно, не выдумывал и не мог выдумать. Жизнь попроще была, не прошла сквозь сверхчеловеческую школу". Внутрішня полеміка не вплинула на рішення Горького: роман "На весах жизни" не був прийнятий "Знанием". Амфитеатров не знал, что сам директор "сверхчеловеческой школы" прошел через школу Достоевского. Историкам философии хорошо известно, что Ницше конспектировал романы Достоевского (во французских переводах) и заимствовал некоторые свои "знаменитые" идеи у героев Достоевского (Раскольникова, Кириллова, Ставрогина и прочих). Таким образом, Ницше сам — не более, чем один из героев Достоевского. Не говоря уже об армии ницшеанцев (а имя им — легион).
Ницшеанцем был и Винниченко: "Без сумніву, Винниченко, як і інші письменники доби fi n de siecle, був під його впливом, як це слушно запримітив П. Христюк ще 1913 року (П. Христюк. "В. Винниченко і Ф. Ніцше". — Українська хата. — 1913. — № 4–5), хоча багато постулятів цього німецького філософа були непоєднувані із соціялізмом, який Винниченко на той час сповідував". Что бы ни "сповідував" в своей жизни Винниченко, у него всегда имелась одна незыблемая константа: антихристианство. "Для повноти розуміння героями Винниченка перетворення людини і зміни сімейних канонів, наведемо перший принцип його "Конкордизму", в якому викладена філософська концепція гармонійного розвитку особистості: "В усіх сферах свого життя, постійно позбавляйся від гіпнозу релігії і будь просто часткою природи". Отже маємо чергове ніцшеанське "Бог помер"…". Та же константа, как известно, проходила красной нитью через все творчество Украинки с ее "антихристиянською, майже ніцшевської сили проповіддю" (Зеров).
Ни Горькому, ни Украинке не нужна была правда о революционерах: они были соцреалистами задолго до 1917 года. Роман Винниченко Горький обвинил в "несвоєчасності" (очевидно, вспомнив, как Ленин оценил его собственное творение о революционерах — "Мать": "очень своевременная книга"). Но Винниченко "цікавився думкою Горького про себе, про що писав Коцюбинському на Капрі. У відповіді Коцюбинського читаємо таке: "У Горького я був і доволі часто буваю. Він все хвалив мені Вас і жалкував, що Ви пишете йому "обидные вещи"… У кінці листа додано: "Чи Ви що пишете тепер? Горький мені говорив: "Я чувствую, что Винниченко накануне большой вещи". У 1911 р. Винниченко надіслав Олексієві Максимовичу свою брошуру "О морали господствующих и угнетенных (Открытое письмо к моим читателям и критикам)", і той знайшов, що в цій праці поставлені "вопросы важные и болезненные".
Перефразируя вождя, можно сказать, что это была "очень своевременная брошюра". Канадский исследователь Д. Струк в статье "Що таке "гріх"?" писал о ней так: "Шукаючи за етичним абсолютом, Винниченко всюди натрапляв на ліцемірство, а надто серед своїх приятелів соціялістів-революціонерів. У своїй статті "Про мораль пануючих і мораль пригноблених" він висловлює своє застереження щодо всеприсутнього лицемірства: "Я, наприклад, без огляду на свою віру в світле чисте вчення соціялізму, почував себе моральним злочинцем, — я ходив до проституток, любив іноді випити, доводилось із-за конспірації брехати своїм же товаришам, бути нечесним з найблизшими людьми, робити часто несправедливі й брутальні вчинки. Все це не відповідало взірцеві соціяліста, як людини вищої моралі, героя й святого… Звісно, се мучило, змушувало змагатись з собою, змушувало ще пильніше приглядатись до свого оточення. Але те, що почав я тут помічати, не тілько не заспокоїло мене, а викликало ще більше недоуміння й розпач. Я побачив, що більшість моїх товаришів також не святі, що їх щоденне й навіть партійне життя не відповідало високим взірцям революціонерів попередніх часів. Вони в більшій або меншій степені робили те, що й я".
"Шукаючи за етичним абсолютом", Винниченко был неудержим: "Винниченковій зацікавленості моральними питаннями одні дослідники шукали пояснення в його соціалістичному світогляді, інші вказували на вплив ідей Ніцше… З. Фройда, а ще інші прагнуть поєднати два підходи, говорячи про доцільність кожного із них". Широк человек. Американская исследовательница Л. Онишкевич сообщает: "Винниченко критикує також суспільно-політичний, чи радше ідеологічний, аспект тих, що сподівалися стати "вищими людьми", себто відданих соціялістів… Про свої п’єси автор висловився, що у них "вічний розлад між вищою свідомістю людини і практичною її діяльністю, між проголошуваними поняттями саможертвенного альтруїзму і інстинкту чи егоїзму. Роман "Чесність з собою" був розвитком ідей "Дисгармонії". Найбільшим і часто трагичним діссонансом в сучасному громадянстві мусить звучати психіка соціалістів, ідеологічно вся в майбутньому, а звичками, нахилами й соціальними умовами прикута до сучасних форм і методів як громадської так і особистої діяльности". Такі думки висловлені головно у Винниченкових п’єсах "Гріх" і "Дисгармонія" при зударі слів і діл одиниці"…" Дисгармонію" автор написав 1905 року, себто через три роки після появи його перших друкованих оповідань. Ця п’єса побачила друк роком пізніше. Дія відбувається 17-го жовтня 1905 року в Україні… Хоча проблема внутрішньої гармонії людини не прив’язана спеціально до даного часу і місця, автор використовує особливі історичні приклади соціялістичного руху 1905 року для того, щоб звернути увагу на вияви дисгармонії сучасної людини. Критики Винниченка, зокрема радянські, натомість наголошували, що ціла п’єса є виключно критикою інтелігенції в соціялістичному русі 1905 року".
В развитие идей "Дисгармонія" автор пишет роман "Чесність з собою", где решает крайне актуальные после первой русской революции задачи: "Немає сумніву, що в романі "Чесність з собою" Винниченко виступає на захист статевої свободи. Його жіночі персонажі значною мірою віддзеркалюють зміни, які сталися в суспільстві fi n de siecle у сфері сексуальності. Героїні цього Винниченкового роману виявляють значну міру сексуальної свободи і відмовляються йти сліпо за встановленими традиційними нормами поведінки у сфері сексуальних стосунків". Но "забобони" отсталых украинских читателей были еще сильны: "Так, на вимогу передплатників "Літературно-наукового вістника", яких нібито шокувала відверта брутальність твору, редакція журналу припинила друкувати роман Винниченка "Чесність з собою", внаслідок чого цей твір у повному обсязі побачив світ російською мовою. А Сергій Єфремов, ідеолог народництва, на сторінках газети "Рада" виступив із статтею "Гнучка чесність", закликаючи самого Винниченка-письменника бути "чесним з собою" і мати мужність "чад власної душі назвати чадом".
В ответ "та частина української інтелігенції, що піднесла лозунги визволення особистої свободи, виступила руйнівником усього, що стояло на заваді розвиткові людської індивідуальності, намагаючись жити за вимогами власного єства з метою найповнішої реалізації всіх потенційних можливостей. Сповідувався гедонізм, а отже, схвалювались усі бажання, що вели людину до щастя. "Гармонія із самим собою" — таке було найвище кредо". Как известно из одноименного произведения Украинки, "счастье" — понятие растяжимое. Согласно нью-йоркской исследовательнице М. Знаєнко того же мнения придерживался и В. В.: "Винниченко виступає проти обмежень, які традиційна естетика накладає на реальність, і відмовляється встановлювати обмеження щодо чуттєвости, зокрема тому, що визнається естетично цінним, красивим, або моральним. У своєму ненадрукованому трактаті "Щастя. Листи до юнака" Винниченко твердить, що немає нічого злого або потворного самого по собі, оскільки не існують якісь наперед визначені цінности, і вся реальність є відносною: добро і зло, "як хвилі, що переливаються одне в друге", а мораль полягає в "свідомій гармонізації почуття, досвіду і думки"… При цьому Винниченко свідомо деконструює всі традиційні поняття буття, добра і правди. Його переоцінка вартостей близька до Ніцше…".
Не все понимали новаторство В. В.: "Сам автор змушений був написати брошуру "О морали господствующих и угнетенных. Открытое письмо к моим читателям и критикам" (Львів, 1911), у якій пояснив ідею "чесності з собою" як формотворчий і багатозначний принцип моральності, який охоплював крайні межі добра і зла. Завдяки цьому художник слова моделював типи й характери (а не "віддзеркалював чад власної душі", за словами Єфремова), постійно наражаючи їх (характери) на випробування колізіями розуму і чуття, біологічного і соціального, природного і культурного. Якщо порівняти основні положення згаданої праці Винниченка з тезами Ніцше про відмінність моралі владних і підвладних верств ("панської" і "рабської" моралі), викладеними у його філософській студії "По ту сторону добра і зла", то яскраво окреслиться витворений українським письменником національний варіант ніцшеанства, як у Росії — російський". Другими словами: если герои Достоевского проживают в России, то их не может не быть и на Украине. Чем она хуже?
На этой странице вы можете бесплатно читать книгу Украинка против Украины - Константин Деревянко бесплатно.
Похожие на Украинка против Украины - Константин Деревянко книги
- Быт и нравы царской России - В. Анишкин - Культурология
- Любить по-советски: figurae sententiarum - Константин Богданов - Культурология
- История сумок. От сумы до чемодана - Анна Таут - Культурология
- Награда как социальный феномен. Введение в социологию наградного дела - Александр Малинкин - Культурология
- Художник Константин Васильев - Анатолий Доронин - Культурология
- Короткая книга о Константине Сомове - Галина Ельшевская - Культурология
- Саморазвитие по Толстому - Вив Гроскоп - Культурология / Публицистика
- Сосуды тайн. Туалеты и урны в культурах народов мира - И. Алимов - Культурология
- Москва. Загадки музеев - Михаил Юрьевич Жебрак - Исторический детектив / Культурология
- Страшный, таинственный, разный Новый год. От Чукотки до Карелии - Наталья Петрова - История / Культурология
